Зима. І сонце палає

Зима. І сонце палає

Над снігом, що іскрами грає.

Легені мороз обіймає,

Повітрям своїм крижаним. 

Як дивлюся в очі блакитні

Небес, що стоять непохитно,

То видно мені, як тендітно

Ця далеч навіює сни.

Усе, тепер що я бачу —

Це промені жовтогарячі…

Проходять крізь погляд, неначе

Я знову зустріла тебе.

Пробач, я не звикла жадати.

Зігрітись щоб, треба палати,

А все, що я вмію — чекати,

Поки мене сніг огорне.

Чекаю… Та ні ж, я палаю!

Мороз бо мені обпікає

І пальці, і душу… Я знаю,

Що знову зустрінеш мене!

Мине золота ця година,

І сонце зайде, хмари сплинуть,

Але мій вогонь, він не згине,

Допоки надія живе.