Вона прийшла на кухню

Вона прийшла на кухню.

Прийшла до мене на кухню, посміхається.

У кімнаті починає бракувати кисню.

Лице її різко міняється.

Покотилися сльози, вона сидить сумна.

Відкушує шматок шоколаду, закриває обличчя руками.

Чую, з‘явилась одна гірка новина:

Вона дізналась, що люблять іноді лише словами.

«Не плач, сестро, не плач,» –

Дивлюсь на неї і все розумію.

І згадую свій біль, свій шлях невдач.

Буває боляче, втішити її зараз я не зумію.

Бо ж особливо боляче це вперше,

Коли наївне серце дізнається про любов,

Коли вже не стає від чашки чаю легше,

Коли сльози течуть все знов і знов.

«Не плач, сестро, бо плакати ще не раз прийдеться.

Це лише початок, сестро,

Твоє серце сьогодні ще шалено б‘ється,» –

Гарячі сльози наші котяться у пекло.

«Любов – штука невдячна, сестро».