Весна
Тепер — не марево,
Ти — справжня, ти — реальна,
Не паралельно вимірам світів.
Хоч дощ із хмарами
У небі не востаннє,
Чекаю на повернення птахів.
Очима карими
Порушуєш мовчання.
Заздалегідь все знаю і без слів.
Єднаєш парами
І віриш у кохання,
Любов гойдаєш в подиху вітрів.
В житті все заново,
З історії прадавніх
Надії вогник завше майорів.
«Весна»
Категорії: Авторська поезія, Ольга Марчук
Будьте першим, хто залишив відгук “«Весна»”“ Скасувати відповідь
Відгуки
Відгуків немає, поки що.