Світ бурхливих емоцій

Світ бурхливих емоцій, ілюзій, п’янкого обману

Зачаровує нас і притягує, наче магніт.

Непомітно і хижо, як вовк із густого туману,

Суне лихо людське, щоб спинити високий політ.

Вже окрилені щастям, ховаючи радісні очі,

Закружляєм у вальсі, все глибше пірнаючи в вись.

Закарбовує пам’ять цілунки, світанки і ночі,

Щоб грозою пронизати серце, розбите колись.

Відчуваємо дотик, водночас терпкий і жагучий,

Затамовуєм подих, не хочем злякати цю мить…

А, розплющивши очі, відчуємо смуток пекучий

За минулим своїм. Так реальність болить і щемить:

Одна чашка від кави гіркої і постіль холодна,

Обіймаєм подушку, вдихаючи знов аромат.

Бо душа, від нестачі любові і ласки голодна,

Кожен раз помира від нестерпного болю утрат…