Спогади

 

Я хочу бути поруч. Ну а ти

Сумуєш там? Чи думаєш про мене?

Так хочеться сказати: «Не лети»,

В обійми кинутись твої шалено.

А пам’ятаєш новорічну ніч

І боязкий наш перший поцілунок,

Коли уста, що рушили навстріч,

Здійняли шквал емоцій, наче трунок.

А мить, коли дивились у вікно, –

Сплетіння дотиків на талії гарячих…

На ноуті старе смішне кіно

Під лоскотання рук твоїх тремтячих.

Вокзал… Прощання… Наш останній «чмок»…

А потім серце на вікні вагону.

В вихорі щастя, радісних думок

Залізний кінь украв мене з перону.

Я пам’ятаю кожен дотик твій

І кожен погляд, що змогла спіймати…

Змінити б на реальність потік мрій,

Щоб вернісаж цілунків не спиняти…