Притча про розфарбоване любов’ю щастя

Жовтобагряний кленовий листочок лежав неподалік, на березі озера. А поруч, насолоджуючись тишею і плескотом води, сиділа літня пара.

– Поглянь, кохана, який прекрасний багряний листок лежить на траві! – Вигукнув гречний добродій – Звідки ж він узявся, доовкруж нема жодного дерева, і день безвітряний!?

– Мабуть, пташка принесла!

– А, може, це дарунок од Господа?.

Чоловік взяв руку дружини і ніжно притулив до своєї щоки.. А дружина поклала свою голову на його плече і продовжувала мовчки дивитися на гладь води, над якою кружляли дві ластівки. Мовчанка затягнулася…Тоді чоловік порушив її першою.

– Пам’ятаєш, рідна. Багато років тому, Господь подарував мені зустріч з тобою.

– Пам’ятаю. А ти щасливий?

– Дуже щасливий. І знаєш чому?

Вона усміхнулася. А чоловік відповів..

– Тому що кожна людина може бути цим листком до тих пір, поки її не зігріють теплом і любов’ю.

Дружина продовжувала усміхатися. Але запитала.

– Мені цікаво, навіщо листочки змінюють зелений колір на жовтий? Хіба всі явища в природі є біологічними процесами, адже багато дерев, попри осінь, залишаються на зиму зеленими?

Чоловік задумався.

– Але ж ти біолог і добре знаєш чому так відбувається.

– А що думає лікар душі?.

– Думаю, що Господь розфарбував цей листок, щоб людина була щасливою. Він дав осені права возвеличувати природу золотом сонця, ніжністю проміння і теплом вітру. Людина, споглядаючи цю красу, радіє від побаченого, отримує натхнення жити і любов до світу.

– Але ж не всі листочки опадають, – заперечила дружина, – як не всі люди кинуті долею напризволяще?!

– Так, все вірно. Та багряний листочок, що впав на землю, може стати окрасою в домі, може доповнити композицію у вазі, він може додати змісту у щирості і доброті людини.. А ти стала окрасою мого життя, доповнила його зміст. А ти щаслива?

– Так коханий, тому що ти своєю любов’ю розфарбував моє життя у щастя.