ПОЧАТОК

Сьогодні вночі так тихо було́

І зорі яскраво сіяли,

І затишно та безтурботно я спала вдома.

Та раптом немов сколихнулась земля,

Самі небеса наче впали,

І я несподівано бу́ла розбуджена

вибухом аеродрома.

Ніхто не чекав, ніхто і не міг уявити,

Що наша земля всього лиш за пару годин

Буде кричати, стогнати, несамовито бриніти

Від танків ворожих і під снаря́довий спів.

Та я сподіваюсь, що ці геноцидні тортури

Диктаторам всім віддадуться більш ніж стократно!

І будуть Луганськ, і Донецьк, і Крим: українські – де-юре,

А також наза́вжди, на вічнії віки – де-факто!