Побачити світ іншими очима

У розкішному весняному саду розносився аромат фіалок. Вони рясніли під кожним деревом. Господарі подбали, щоб замість трави сад наповнювався різнобарв’ям квітів. Садівник щодня підливав їх. Але найбільше всі любувалися ароматом фіалок.
Якось одна із фіалок сказала своїм подругам:
– Надоїло мені бути маленькою непомітною квіточкою. Хочу бути розкішною трояндою.
– Навіщо це тобі? – здивувалися посестри.
– Хочу і все!
Тоді найпрекрасніша звернулася до Бога.
– Пресвітлий Боже! Хочу бути розкішною трояндою.
– Але ж ти більше ніколи не зможеш стати фіалкою. – сказав Господь.
– Це не страшно.
– Добре. Я зроблю тебе трояндою.
Наступного дня, коли зійшло сонечко, а зі сну пробудилася вся природа – заспівали пташки, запахли різними ароматами квіти, всі побачили розкішну троянду, яка народилася із найпрекраснішої і найпахучішої фіалки. Її віточки були всипані гострими колючками, а зелені великі листочки – закривали собою подруг-фіалок. В саду зчинився квітковий галас.
– Яка красива! – голосно промовляли деякі квіти!
– Жах! Зрадниця! Вона покинула свій рід! – викрикували заздрісники.
А фіалкова троянда тішилася своєю красою і тягнула свої пелюстки до сонця. З висоти вона розглядала прекрасну квіткову палітру в саду і з гордістю насолоджувалася життям. Вона запишалася собою і не чула про що її запитують подруги-фіалки. Так минув день. Наступного дня, після спеки, насунув вітер, за ним – і гроза. Маленькі фіалки постулювали пелюстки докупи і поховалися попід листочки. Великій розкішній троянді було холодно. А вітер буянив і буянив. Ще мить… І сильний буян зачепив за красиву голівку троянду та зламав її стебло. Квітка повільно згиналася додолу. З її пелюстків капали дощові краплі. Фіалки-подруги заплакали…А троянда, помираючи, сказала:
– Не плачте наді мною, – я щаслива, бо побачила світ іншими очима.