МИ

З тобою ми – святе і грішне.
Шалена радість, дивний сум.
Як тіні: і брудне, і чисте.
Як плюс та мінус через струм.

З тобою ми, як чорне й біле
у нескінченності без меж.
Як рух безглуздий та повільний
серед асфальтових мереж.

Хтось з нас зима, хтось – вічне літо.
Печеш вогнем, водою я.
Як тиша гір та гомін міста,
як нереальність і буття.

Ми, як розпуста і цнотливість,
ти уві снах, в безсонні я.

Ти, мабуть, щастя тепла злива.
Стихійна доля я твоя.

06.10.22