Ми витримаємо!

Кожного вечора, перед сном, я розмовляю з тобою, моє місто. Я знаю, що зараз дуже важко: ти в сльозах та в ранах, бо не бажаєш впустити ворога у своє серце. Той, хто звик нести добро, порятунок та тепло, не може зрадити собі. Назва «Соледар» все пояснює. Ти звикло дарувати людям сіль: для покращення смаку страв та для лікування. Санаторій у соляних печерах рятував хворих на астму, хронічні бронхіти, алергію. Соляні лампи використовували від кашлю та покращення дихання не тільки в Україні, але й далеко за її межами.

Соледаре, не можу й забути розплідник хвойних рослин. Саджанці ялівцю, туї, ялинки, сосни продавали для прикраси вулиць не тільки Донецької області, але й Києва, Харкова, Дніпра. Добутий у кар’єрах гіпс широко використовувався у будівництві.

Добування солі, гіпсу та вирощування рослин – це тяжка праця для людей, заради добра й краси.

Обнімаю з любов’ю тебе, дороге місто. Головне: не втрачай віру у наших славних українських воїнів, добро переможе зло. Я молюсь за тебе. Ми переможемо у цій війні!