Талановитий Світ

Конкурси, майстер-класи, освітні програми, мистецькі заходи

ХМАРКИ

 

Я люблю вдивлятися в небо. Хмарки нагадують моє життя. Он я з білим бантом із люрексом іду до першого класу. Мов справжня принцеса. Бо той люрекс на сонці блищить найказковішим скарбом. А он – велика хмарка й маленька. То мама й моя маленька сестричка Іруся. Першого вересня мене мама повела в перший клас. А другого вересня сестричка народилася.

Хмарки нагадали й про першу зневіру. Мала тоді років п’ятнадцять. Та ну про це.

А ось хмарки, схожі на обручки… Яке в нас кохання було! На все життя. Він звернув на мене увагу на випускному. Я прийшла у вишиваному платті й віночку. Тоді таке ніхто не носив. Ми добули з бабусиної скрині прим’яті й злежані речі. Я відмовлялася їх одягати. Але мого бажання ніхто не питав. «Хочеш, голою йди», – кинула мати. І я в сльозах наряджалася.

Ігор Володимирович, наш класний керівник і вчитель біології, поглянув на мене так, як ніхто жодного разу ще не дивився! Через рік ми побралися. Я закінчила бухгалтерські курси. Роботи вистачало. Один за одним народилися Андрій та Георгій – синочки. Андрій хоч і старший, а Жорка розбитніший, проворніший. І в школі ставав на захист брата. Хазяйновиті вони в нас. Андрій у дворі, Георгій у хаті… І дуже дружні. Рибалити разом, гуляти теж.

А ось клята хмара. На сімнадцяріччя Андрія купили ми йому мотоцикл. На радощах помчав він з усіма новиною ділитися. Та так і не поділився… Царствуй, синочку…

А он хрест бачу. Янгола бачу, що руки до мене простягає. Це Георгій. Він якраз дев’ять класів закінчував, коли сталося з братом лихо. Вступив до духовної семінарії. Далі в академію. Прийняв постриг. Буду, каже, за Андрія молитися.

А он яка райдуга на все небо!!! Слава тобі, Господи! За наш сум і наші радощі…

 

«Хмарки»

[:uk]Робота з джгута.[:]

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “«Хмарки»”“

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі картини