Акровірш

У небі знову сонячне проміння фарб

Кудись далеко сяє, мов послання:

Одна лиш мить — довічний цінний скарб,

Життя — момент, і подих — це бажання.

Нема слідів, керуючих сумлінням,

Обвитих долею і спинених в місцях.

Говорять, що добро пов’язане з терпінням,

Однак, у світі губиться цей шлях.

Серед будинків і найдовших вулиць,

Вокзалів, потягів, кварталів та адрес

Окремим кольором малюється минуле,

Якби ж воно торкнулося небес…

Політ із мрій — простіша очевидність,

У ньому тільки думка має фарт.

Сьогодні зберегти би свою гідність,

Тоді б і ціль влаштовувала б старт.

Етап буття, напевно ж, має суті:

Летіти вниз чи вгору для спасіння,

Якщо його призначення забуті

І якщо там є частка для творіння.

Спіймати б хоч маленьке тепле сяйво

Вогнів цих променів і світла золотого,

Оббігти кожну хмару, кожне майво,

Їх коливання тихого, спокійного, земного…

Мабуть, тому будуєм свої плани,

Інакше, де знайшли б початок і кінець.

Роки для нас — це хроніки й тумани,

А день — можливість битись для сердець.

Життя ж момент — не забуваймо, люди,

І подих — це бажання бути всюди…