Як дивно, що я це пережила

Як дивно, що я це пережила
і повернутись навіть не просила

(хоч бУло: скиглила, стогнала й ревла).
Не знаю, де знайшлись слова та сила.

Комусь варив ти каву на піску
та сипав кардамон, корицю, цукор…
А я себе збирала, мов крупу,
ховала біль у саркастичний гумор.

… Закрила двері та спалила всі мости,
і на старі вже граблі не стаю…

Та раптом із якоїсь пустоти
згадається твоє: “Малюк, люблЮ…”

25.10.22